Українська виконавиця, яка підкорює серця слухачів щирими почуттями, чутливими піснями та неймовірним вокалом, розповіла надзвичайну історію народження пісні “Очі України”.
Тож, слово автору пісні…
«Очі України» – це історія беззахисної самотньої людини в човні посеред озера. Історія людини, що молить про допомогу.
Самотність – це відчуття, знайоме кожній людині. Не найліпше відчуття, що спіткає людину за не найкращих обставин: втрата близької людини, безсилля через стан здоров’я чи фінансові проблеми, коли у країні, в якій ти народився і яку любиш як рідну матір, настала важка криза… Саме у цей час здається, ніби човен твого життя ось-ось потоне. Звідки ж чекати рятувального кола? Що може подарувати таку необхідну усім нам НАДІЮ? Звісно, віра у те, що Господь спостерігає за нами і оберігає… Наші молитви почуті, допомога вже близько…
Ми з чоловіком – дуже творчі люди. Нерідко через натхнення ми не можемо заснути. Адже приходить пісня…
У нашому творчому тандемі мій чоловік Артур пише текст пісні, а я – музику. Так, нерідко музика народжується вночі, доводиться будити Артура, щоб він писав слова. Я ж дуже часто прокидаюся від звуків клавіатури. Це означає, що Артур прокинувся, бо йому наснилася ідея пісні, яку він записує. Причому швидко-швидко, не зважаючи уваги на помилки, адже важливо не втратити думку. Історія написання пісні “Очі України” саме з таких.
Наш звукорежисер Роман мріяв про Macbook і збирав гроші. Коли зібраних грошей було ще занадто мало, Роман побачив в інтернеті оголошення щодо продажу бажаного ноутбуку, причому саме за ту суму, що в нього була. В оголошенні зазначалася адреса – село за 200 км від Києва. Нас не злякала чимала відстань та пізня година (ми мали приїхати в село далеко за північ). Попередньо зателефонувавши продавцю ноутбука, вирушили у подорож.
Дивіться ліричне відео RULADA “Очі України”
Я була за кермом. Приблизно на півшляху до зазначеного пункту ми, втомившись від розмов, увімкнули музику та їхали мовчки. Раптом Артур стрепенувся, заходився щось шукати в сумці… Вихопив звідти телефон і почав дуже швидко щось писати. На всі наші запитання він «мичав», відмахувався і продовжував писати. А тілько-но дописав, почав вимагати зупинити авто. Виявилося, Артуру наснилося, як ми знімаємо кліп – на власну пісню, яка вже давно написана. І чоловік ніби знімає на камеру крупним планом чиїсь очі – така основна ідея відео. Дивно те, що, заснувши буквально на 5 хвилин, чоловік став записувати текст майбутньої пісні, зовсім не замислюючись, – наче вже давно її знав. Як після такого не вірити, що музика приходить до нас з неба?
Звісно, я зупинила авто, вихопила телефон із текстом та стала жадібно вчитуватися у вірші… Вони вразили із перших же рядків. Я почала співати, просто дивлячись на екран телефона. Мелодія народилась так само зненацька, як і текст. Чи то від нічної прохолоди, чи то від натхнення – по шкірі бігали мурашки. Усі троє – Я, Артур, Роман – шляхом до самого села обговорювали деталі аранжування. І, знаєте, це була чудова мить!
Те, що відбувалося далі, – поза нашим розумінням. Коли ми в’їхали в село, зателефонували хлопцеві-продавцю, він відповів і назвав точнуадресу. Ми під’їхали, знов зателефонували, він підтвердив, що зараз вийде. Проте не вийшов… І припинив відповідати на дзвінки. Потім наші номери взагалі були заблоковані один за одним. Ми простояли під тим будинком близько двох годин, намагаючись зрозуміти та прояснити, що, власне, відбувається. Якщо це кидалово, то яка схема? Який сенс?
Чоловік був дуже обурений такою поведінкою. Роман – засмучений, бо мрія не здійснилася, до того ж йому стало прикро, що нам довелося проїхати вночі 400 км замість затишного сну. А я… Я була рада – новій пісні! Наче немовля! Під’їжджаючи до Києва, всі вже жартували і разом зі мною раділи новій пісні. Але це ще не кінець історії.
Дивіться ліричне відео RULADA “Очі України”
За декілька днів до Дня Незалежності я вирішила привітати Україну ліричною версією цієї пісні. Рішення, як і сама пісня, прийшло зненацька, вночі – з 22 на 23 годину. Часу дуже мало. Зателефонували нашому гітаристу, щоб зустрітися на студії для запису ліричної гітарної версії. Він зміг приїхати на студію лише близько о півночі. До 3 ранку гітара була записана. Звісно, о такій порі, мій голос вже спав, але я не жаліла його,змушуючи його відкрити усі мої душевні думки, що вклала у пісню. О 5 годині ранку запис був готовий, а о шостій наш чудовий друг Дмитро Лакшинський (студія VD Sound) вже надіслав нам зведену та відмастерену версію. Тож, настав час поспати…
Втім, вже загодину Артур розбудив мене – із таким самим шаленим поглядом, з яким писав текст пісні «Очі України». І показав картинку, зроблену ним у фотошопі. Сказав, що завтра ми зніматимемо кліп за цією ідеєю. Я не розуміла, яким чином це зробити, адже ми продали усю нашу відеотехніку (потрібні були гроші на мою операцію із рівняння носової перетинки). Але я погодилася (насправді мені дуже хотілось спати, тому дала позитивну відповідь). Ось так, власне, і з’явився концепт кліпу – уві сні. Це була картинка ока крупним планом, а у зіниці, немов в озері, плавав човен. Артур запропонував уявити, що наша країна, наче жива істота, Богом створена. Вона дихає, живе, а озера в ній – наче очі, що спостерігають за нами.
Наступного дня, 22го числа, поки я працювала в школі, чоловік винайняв в оренду камеру та квадрокоптер. Знайшов для мене човен із назвою Royal Boat Whitehall, виготовлений із декількох сортів червоного дерева, привезеного із самої Нової Зеландії. Ціна човна сягає 5000 євро. І він такий човен один-єдиний в Україні.
Дивіться ліричне відео RULADA “Очі України”
Мені сподобалась ідея провести вечір в королівському човнику. Я швиденько обрала одяг для зйомки і зробила макіяж. Артур запевнив: якщо піде дощ, дрон не зможе злетіти. Аще треба було заїхати в нашу школу вокалу за рогом для камери. Виходимо зі школи, сідаємо в авто, виїжджаємо… На годиннику 18.30, ми в заторі, навігатор пише, що до місця їхати годину. Темніє о 20.00, квадрокоптер дуже не любить темряви, кадри виходять невдалими. Звісно, Артур дуже нервує. І раптом починається справжня злива! Проте ми сподіваємося, що дощ вщухне. Однак на півшляху, близько сьомої вечора, дощ починає лити просто стіною. Вже на під’їзді до місця призначення (Українка), розуміємо, що чорна хмара лишається позаду. Це просто диво! Позаду темно, наче настала ніч. У нас же світить ніжне сонечко, а хмари темно-сині, налиті… Те, що треба, для зйомки! Отже небеса на нашому боці.
Спустили човен на воду, виштовхали мене на середину озера, залишили в човні саму, без весел (ідея саме така) і почали працювати. Стемніло… Ось-ось зірветься дощ… Вітер грає з човном, далі й далі заносить мене, просто до камишів… Артур в каное із парасолькою, ховає камеру, бо дощ таки почав лити. Але дрон вже надійно спочиває в машині – ми встигли!
Дивіться ліричне відео RULADA “Очі України”
Друга камера під парасолькою, а кадри в човні під час дощу – безцінні! Комари жеруть нас, наче ми останні люди на Землі. Фінальні кадри відзнято, і ми вже мчимо далі, адже за планом ще зйомки в студії. Ми нічого не встигаємо, бо макіяж розмило дощем. Поки їдемо, домовляємося із моїм улюбленим візажистом Тетяною Ястребовою щодо макіяжу. На годиннику вже далеко за північ (наш улюблений час). Але треба забронювати студію, а це майже неможливо, бо замовити можна тільки до 23.00. Та я не сумніваюся в Артурові. Він такий впертий! Розповідав потім, що розбудив дружину адміністратора, вмовляв відчинити студію, бо нам дуже треба. Жінка думала, що це жарт, до нашого приїзду, не вірила, що ми приїдемо. Але ми таки прибули, десь о третій ночі.
Налаштували світло, відзняли. Додому їхати цілу годину. Лише о сьомій ранку ми почали монтувати. Найважче – реалізувати ідею з оком. Виглядати повинно так, наче зіниця – це озеро. Ми монтуємо в скаженому темпі, ще фарбування кліпу… Ставимо в рендер. Все вийшло! Я дуже щаслива!
Сподіваюсь, що це відео надихне вас. Приємного перегляду!
Дивіться ліричне відео RULADA “Очі України”