З нагоди Дня українського кіно лідер гурту “ТІК” розповів STARBOM.com про власний кіносценарій, досвід роботи в кіно та багато іншого.
– Вікторе, на вашу думку, який етап нині переживає український кінематограф – застою чи, навпаки, відродження?
– Буквально тиждень тому у мене гостили друзі – Віктор Андрієнко і Василь Вірастюк. Ми якраз обговорювали дану тематику. Віктор Андрієнко назвав кількість фільмів, які зараз знаходяться у кіновиробництві в Україні на етапі зйомок і вже завершальних робіт. Ця цифра чимала – оптимізму дуже додає! У найближчі роки станемо свідками презентації багатьох цікавих кінотворів в Україні.
Те, що українське кіно не стоїть на місці, – абсолютно точно. Зараз головне, щоб воно ще й вийшло на конкурентоспроможний рівень. Зрозуміло, сьогодні глядачам більше нав’язують дешеві серіали, які значно простіші у виробництві і не вимагають значних затрат, як повнометражні стрічки. Але хочеться якості. Щоб і виробники викладалися на повну, і самі українці потім підтримували вітчизняне кіно – обирали його у кінотеатрах, купували на різноманітних носіях та в Інтернеті для домашнього перегляду. А достойні фільми у нас вже зараз з’являються.
Згадати, наприклад, чудовий пригодницький фільм для сімейного перегляду «Іван Сила». Вважаю, це саме те кіно, якого сьогодні не вистачає. Фільми такого пригодницько-історичного жанру, засновані на реальних подіях, нині дуже потрібні, адже це прекрасний кіноприклад для виховання підростаючого покоління. А у середині жовтня на екрани вийде видовищний і цікавий мультфільм «Микита Кожум’яка». В Інтернеті вже є офіційний тизер – видно, наскільки якісно, яскраво і красиво все зроблено, абсолютно на рівні із закордонними мультфільмами і тим паче російськими «богатирями».
Якщо раніше всі режисери, які мають відношення до кіноіндустрії, жалілися на брак тематики для фільмів, то сьогодні усе змінилося. У нас є багато своїх казкових героїв, про яких можна знімати цілі блокбастери. А у зв’язку із війною і буремними подіями на сході країни – предосить і вражаючих реальних життєвих історій. Подвиги та історії наших воїнів нікого не залишають байдужими і могли б стати гарною основою для кіносценаріїв. Єдиний досі існуючий мінус українського кіно полягає у тому, що, на жаль, на державному рівні воно не має належної підтримки, а з меценатів далеко не всі готові вкладати у нього кошти. Втім, якщо зробити зріз, видно, що навіть попри ці моменти за останні декілька років вітчизняне кіно здійснило неабиякий прорив. Було чимало нашумілих українських фільмів і заслужених міжнародних нагород на престижних кінофестивалях. Тому можна не сумніватися: український кінематограф чекає досить цікаве майбутнє. Головне сьогодні – не зупинитися і шукати можливості, щоб цей процес розвивався і мав підтримку, як на рівні держави і кіновиробників, так і самих споживачів.
– Якось ви зізналися, що й сам не проти зняти власний фільм. Це правда?
– Так, це моя давня мрія. Ще років 10 тому я почав роботу над кіносценарієм. Але все, що написав, у мене вкрали разом із документами і записником в офісі, де я тоді тимчасово працював. Тепер мрію знайти час і розпочати все по новій. Друзі-актори нещодавно мені деякі цінні поради дали. Може, з того щось і вийде (посміхається). Скажу одне: це комедійний жанр. Кіно буде дуже позитивним, зі здоровою часткою іронії.
Я завжди вважав: коли про щось постійно думаєш, маєш цікаві ідеї, їх обов’язково треба виносити на загал і втілювати в життя, інакше вони так і залишаться ідеями.