З нагоди Дня Українського Козацтва лідер гурту “ТІК” розповів STARBOM про своє родове дерево та козацьку рідню з боку дружини.
– Вікторе, у День захисника, який в Україні відзначають 14 жовтня, зазвичай вітають чоловіків. А кого із представниць жіночої статі ви хотіли б привітати і що вони, на вашу думку, захищають?
– Споконвіку 14 жовтня українці шанували саме жінку – Пресвяту Богородицю. Козаки настільки вірили у силу Покрови Пресвятої Богородиці, що відзначали свято Покрови завжди особливо урочисто. Вони молилися Божій Матері і щиро вірили, що вона врятує українських захисників і від гострого меча, і від куль, і від хвороб, і від лихого ока. Тому у цей день Пресвята Богородиця – головна особа, якій потрібно віддати шану.
– З нагоди Дня козацтва, що також відзначають в Україні 14 жовтня, цікаво дізнатись, чи добре ви знаєте історію своєї родини. Чи були у вашому роду козаки?
– Точно знаю, що козаки були у родині дружини. Тещин рід походить з Черкащини – краю козацької слави, малої батьківщини Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та інших славних українських героїв. Як розповідала теща, за родинними переказами, сміливі козаки були і у їхній сім’ї. А от про те, чи були козаки у моєму роду, точно не знаю. Коли моя сестра ще навчалася в університеті і робила родинний альбом, я допомагав їй з художнім оформленням. Складаючи родове дерево, далі прапрадідів ми не змогли піти – відомості про інших предків не збереглися. І, на жаль, той альбом теж загубився. У Вінниці в Інститут вдосконалення вчителів його взяли показати як зразковий, але так і не повернули. Тож, на жаль, ми позбулися усіх раритетних фотографій із сімейного архіву, які були у єдиному екземплярі.
– Коли досліджували свій родовід, який факт вас найбільше вразив?
– Найбільше вразило, коли минулого року піар-служба «ТІК» отримала листа від Вітаутаса Бронюкайтіса. Спершу я навіть подумав, що це чийсь прикол, але, виявилося, 70-річний литовець, маючи нетипове для своєї держави прізвище, почав його досліджувати і визначив, що прізвище має українське коріння. В оригіналі звучить Бронюк, а у литовській інтерпретації – Бронюкайтіс. Потім віднайшлись факти, що його дід у Литву дійсно приїхав з України – у період революції минулого століття. Зацікавившись цією історією, я почав переписуватись із моїм литовським тезкою. Імена їхнього діда і мого прадіда виявилися дуже схожі – Каленик. А коли обмінялися фотографіями, я був шокований, як чоловіки тієї литовської родини схожі на моїх дядьків. Подібність дійсно чимала! Тому тепер планую віднайти час і завітати у Литву, щоб особисто познайомитися з тією родиною. Як і у нас, їхня сім’я – велика та дружня.
– Чи відчуваєте ви у своїх жилах козацьку кров? У чому це проявляється?
– Взагалі всіх українців від так званих «північних братів» відрізняє дух вольності – якраз те, що було закладено козацтвом! Небажання коритися і боротися за правду й волю до останнього подиху – це те, що притаманне кожному справжньому українцю. З плином часу історія порозносила козаків далеко від колиски – Запорізької Січі. Зокрема, на моїй рідній Вінниччині також були свої народні герої-месники, як, наприклад, Устим Кармалюк. А у період Голодомору саме на Вінниччині було найбільше повстань, про які мало хто знає і пише. Навіть у найважчі часи українці ставали до боротьби! Нас не зупиняє навіть те, що часто доводиться платити найдорожчу ціну. Козак – це вільна людина. І саме цей козацький дух вольності завжди вирізняв українців з-поміж усіх!