Поп-рок-гурт “Фіолет” на тлі сучасної української музики виділяється особливою поетичністю та інтимністю. Вони презентували не просто музичний альбом, а збірку пісень за аналогією до класичної літератури.
«Стежка» — збірка виданих синглів і кількох нових творінь Фіолету. Вона стала для гурту пісенним підсумком року життя в карантині. І в такому інноваційному форматі якнайкраще проявився талант Сергія Мартинюка, фронтмена гурту, який до того ж ще й письменник. На сьогодні він випустив романи «Рок-н-рол», «Капітан Смуток» та поетичну збірку «Реп’яхи».
«Стежка», як і книга, має власну обкладинку, пролог та епілог. І без винятку кожна її пісня є окремим твором-одкровенням, що породжує інтимний діалог автора зі слухачем.
У «Слово даю» Сергій ділиться спогадами про знакові миті дитинства й дорослішання. У «БРО, ТВОРИ ДОБРО» — реакціями на складне політичне сьогодення. У «Пахнеш щастям» — новорічною чіл-історією про рік життя в масках, коли рятують тільки найближчі і віра у своє ремесло. У «Зовсім не боляче» — найбільш сокровенним…
А однойменний титульний трек збірки став для Сергія навіть пророчим.
Перші рядки «Стежки» народилися позаторік у Барселоні. За цей час у моєму житті змінилося чимало і «Стежка» стала своєрідним символом тих змін, спробою відпустити минуле й рухатися далі. У ній багато ностальгії, самосповідальності, тужливі нотки ерху — китайської скрипки й умовний вайб попмузики 90-х. «Стежкою» я вчуся відпускати болісне минуле й зі щирим оптимізмом дивитися в майбутнє, — пояснює автор.
Збірка «Стежка» — своєрідний, однак дієвий спосіб розібратися в собі та зцілити власну душу, вступивши в діалог із музикантами.
