Напередодні свята першого дзвоника лідер гурту “ТІК” поділився зі STARBOM.com шкільними спогадами. Як і очікувалося, Віктор Бронюк ріс вельми… активним хлопцем!
На відміну від більшості школярів, музикант ставився доволі позитивно до першого дня учбового року: “1 вересня я завжди любив. У цей день всі навколо святкові, з гарним настроєм, раді бачити один одного після літніх канікул і головне – вчителі ще не задають домашні завдання (посміхається). Ніби навчання вже почалося, але після лінійки ти забігаєш додому, залишаєш речі і летиш на вулицю, наче літо ще продовжується.
Я вчився у школі рідного села Соколова Хмільницького району Вінницької області. Оскільки це сільська школа, свято першого дзвоника у нас було дуже затишне й гарне, без зайвої метушні і величезного натовпу, які є у міських школах, коли одні біжать в один бік, інші – в інший, а бідні першачки взагалі не розуміють, що відбувається…
Один з найяскравіших моїх шкільних спогадів – коли привезли списаний літак Ан-2 і хотіли зробити відеосалон, які у 1990-ті роки були дуже популярними. Все б нічого, але той літак так багато років возив хімію, що смердів страшенно. І ніхто не знав, що з ним робити (сміється).
І от напередодні весняних канікул, у час, коли в селах всі зазвичай бавляться у лісопосадках і збирають березовий сік, ми, діти, любили будувати курені, з нехитрих засобів будували пічку й варили собі їжу, уявляючи, що втекли на свою невеличку Козацьку Січ. А тут цей літак…
Всі ж старанно ходили на уроки хімії і знали, що колеса в літака зроблені з магнію. От якось ввечері хлопці-старшокласники познімали ті диски, розбили молотом на частинки і в гаражах кожен із цим шматочком «скарбу» починав напилком перетворювати рештки диска на порошок. Далі – змішували магній з марганцем та сіркою і робили улюблену хлопчачу забавку – вибухопакети.
Декілька днів все село нагадувало зону бойових дій – все було в диму, звідусіль лунали вибухи… Після канікул директор зібрав всю школу і разом з головою сільської ради, який вже мав чимало скарг від односельчан, вони оголосили добровільне «роззброєння» і попросили всі запаси для вибухопакетів принести до школи.
Під час цієї здачі «зброї» наш вчитель хімії взяв кілька «боєприпасів» собі. На уроці хотів нам показати, як працював спалах першого фотоапарата, але коли магній яскраво спалахнув, вся школа була у такому диму, що всіх відпустили додому і уроків того дня вже не було (посміхається). А той літак, до речі, так і стоїть у школі без крил і без дисків – пам’ятний для нас усіх!”