У День Незалежності України лідер гурту ТІК не просто привітав країну, а спробував дати відповіді на важливі для кожного українця питання, що поставив йому STARBOM.
– Вікторе, як святкуєте День незалежності?
– Здебільшого на концертних майданчиках. Причому останні роки – навіть до війни! – ТІК запрошують саме у міста сходу та півдня України. На День Незалежності ми виступали у Краматорську, Дніпрі, цього року будемо працювати у Запоріжжі. Завжди дуже цікаво у цей день спостерігати за тим, як змінюється країна. Адже навіть на фоні багатьох негативних соціальних факторів, все одно зміни відбуваються, що особливо демонструє нове покоління. Наші діти вже зовсім інші. Вони вже не застали тоталітарної епохи Радянського Союзу, народилися у вільній країні. І мені хочеться, щоб вони у ній жили щасливо і вільно! За останні чотири роки українці показали всьому світу, що ми – нація, яка живе духом козацької вольниці. Ми в жодному разі не є східними народами, які звикли жити в умовах деспотії. З цим українці ніколи не мирилися і не будуть.
– Що для вас значить патріотизм?
– Сьогодні якраз маємо той істинний момент вибору, коли в черговий раз потрібно задуматися: де ти живеш і для чого? Що і як робиш? У якій країні? Що хочеш залишити після себе?.. Все це у комплексі надихає на ті важливі речі і справи, які й окреслюють визначення патріотизму. Все просто: роби кожного дня добрі й корисні справи з любов’ю до своєї Батьківщини, з почуттям громадянської гідності будуй рідну країну для себе, своїх дітей та онуків. І головне – роби це не на словах, а на ділі! Сьогодні є такий тренд: одягнув вишиванку – автоматично став патріотом. Але це ж не завжди так! Людина, яка на полі у цей час збирає урожай, не менший патріот, ніж та, що одягнула вишиванку. Кожні слова мають підтверджувати вчинки та дії! Замість пустослів’я нам варто більше концентруватися на реальних справах, а не просто займатися підміною понять, що у останні роки, на жаль, часто бачимо, коли, прикриваючись патріотичними гаслами й ідеями, деякі продовжують робити темні справи, які зовсім не йдуть на користь нашій державі.
– Як правильно виховувати патріотизм? Як особисто ви прищеплюєте любов до України своїм дітям?
– Патріотизм виховується своїм прикладом! Адже коли слова розходяться із діями, ніколи нічого доброго не вийде. У школі можна розказувати дітям, що таке державний прапор, гімн, але, якщо у своїй родині діти будуть бачити зовсім інші речі, навряд чи варто сподіватися на гарний результат. Насправді сьогодні ми вкотре стоїмо перед вибором. Минули постреволюційні процеси. В черговий раз на революційних гаслах до влади прийшли покидьки. І дуже важко пояснити підліткам, які у все свято вірили, чому нині так все відбувається. Я пам’ятаю себе, коли у 1991-му році дорослі між собою шепотілися, що щось має відбутися і змінитися, що маємо шанс і можливість побудувати прекрасну країну. Але навіть тоді дитячими очима я у якійсь мірі розумів, що трохи не ті люди все це будують… Тому сьогодні ми маємо розуміти: якщо не донесемо нашим дітям любов до рідної країни, не зробимо на цьому акцент, хочемо чи ні, а все одно прийде час і повернемося на початок. Все одно прийдуть нові покоління, які захочуть справжніх змін, які не будуть готові миритися з тим, що є у державі. На жаль, як показує історія, це може стати приводом для чергової революції. Щоб цього не сталося, сьогодні дійсно треба багато приділяти часу і зусиль, аби маленькі українці росли патріотами з чітким усвідомленням того, якою повинна бути їхня країна.
Особисто у мене в родині ми спілкуємося виключно українською мовою, співаємо і вчимо з дітьми народні пісні, подорожуємо Україною, яка насправді у нас неймовірно красива і мальовнича. Дякувати Богу, також маємо можливість подорожувати іншими країнами, щось побачити, пізнати і порівняти. І мені, як батькові, щоразу особливо приємно, що, повертаючись з-за кордону, діти завжди кажуть: «Ні. Все-таки вдома краще!»
Також з радістю я останні роки спостерігаю, як багато знайомих, що раніше на побутовому рівні спілкувалися російською, зараз переходять на українську. Причому роблять це свідомо! Не як дань тренду, а з чітким усвідомленням: якщо ми не будемо спілкуватися своєю мовою, не будемо шанувати наші національні традиції, робити ті речі, що відрізняють нас, як окремий народ, не матимемо ніякого майбутнього. Як колись казав Джон Кеннеді, кожен день потрібно прокидатися не з думкою, що держава зробила для тебе, а що ти зробив для держави?
Є незмінне правило: ти мусиш щось посіяти, щоб щось пожати. Для багатьох це буде незручна правда, але ми всі тільки хочемо вічно жати, ніхто не хоче сіяти. Однак мусимо розуміти, що є закони природи, які не можна порушувати. Тому перш, ніж щось починати вимагати від держави, треба головні вимоги ставити собі. Мені дуже хочеться, щоб з року в рік День незалежності не перетворювався на черговий вихідний, просту п’янку в календарі або день, коли можна викопати картоплю. Хочеться, щоб свято для кожного українця було наповнене змістом. Як мінімум тому, що те, як ми шануємо і святкуємо його, бачать наші діти і беруть приклад.
– Чого, по-вашому, не вистачає нашій країні і громадянам, щоб наша незалежність дійсно була повноцінною і остаточною?
– Можна шукати багато супутніх факторів. Ми всі любимо «шукати винних»: то заважає президент, то прем’єр, то зовнішня політика США чи ще щось. Але що більше над усім цим замислюєшся, то чіткіше розумієш: корінь проблем знаходиться в тобі. Треба кожному з нас раз і назавжди визначитися з пріоритетами, напрямком і, більше не вагаючись, будувати своє майбутнє. Мене завжди дуже дивує, як інколи люди ходять у футболках: «Я сделан в СССР». Не можна жити минулим, треба жити майбутнім! Кожен має собі у голові намалювати образ України, яку ми хочемо збудувати, і починати щось робити для того, щоб ці мрії і думки ставали реальністю. А це можливо лише шляхом здійснення конкретних кроків, послідовних справ та вчинків з любов’ю до своєї країни та сім’ї.
– Що хочеться побажати Україні у День Незалежності?
– Щоб в Україні завжди було мирне блакитне небо, завжди колосилися хлібом жовті лани! І, звичайно, щоб звучала переможна пісня!