9 червня відзначають Міжнародний день друзів. Богдан Шелудяк, Олена-Крістіна Лебідь, Алекс Якутов, Дмитро Вівчарюк, Євгеній Лісничий та Олександр Сугак розповіли, як змінилося коло їхнього спілкування за період повномасштабної війни, та як вони зараз проводять час із друзями.
Алекс Якутов, експерт проекту «На ножах»
Після початку повномасштабної війни я повністю припинив спілкування з тими, хто ставиться до російського вторгнення інакше, ніж я. А зі справжніми друзями спілкуюся навіть на відстані. Хоч вони й виїхали з України, намагаються допомагати, робити щось для перемоги. А ще я більше спілкуюся з україномовними. Для мене це дуже важливо, бо вивчаю українську і хочу говорити досконало. Усі підтримують мене в цьому. Спілкуюся українською скрізь: вдома, на роботі, під час зйомок, – каже Алекс Якутов. – Формат зустрічей із друзями теж змінився. Ми почали частіше зустрічатися в когось удома, щоб посмажити м’ясо або наліпити вареників. Зараз немає того задоволення ходити в заклади, як раніше. Якось я приїхав у ресторан, де була гучна музика й дуже багато людей. Мені стало моторошно від цього! Краще вже після перемоги піти в заклад і відгуляти на повну.
Богдан Шелудяк, ведучий шоу «Хто зверху?»
На початку війни коло мого спілкування дуже звузилося, бо більшість друзів поїхали з Києва. Та водночас за останній рік з’явилось і багато нових знайомих. До мене часто звертаються з благодійними та волонтерськими ініціативами, і з деякими з цих людей ми потоваришували, – розповідає Богдан Шелудяк. – Близьких друзів у мене небагато. Більшість з них – бізнесмени, блогери, ноумени. В усіх багато власних справ, тому зустрічаємося нечасто. Та коли вже збираємося разом, то обговорюємо багато що. Виходить така собі бесіда у форматі подкасту. Не буває, що ми говоримо «ні про що». Завжди намагаємося підняти цікаву тему й дізнатись одне про одного ще більше.
Дмитро Вівчарюк, актор серіалу «Зв’язок»
За період війни коло мого спілкування змінилося. Я відсіяв багато людей, які виявилися пристосуванцями. Навіть серед родичів такі знайшлися. Та водночас багато хто проявив себе в екстрених ситуаціях як справжній друг, патріот України й взагалі адекватна людина. Мої кум, брат, батько зараз волонтерять разом зі мною. З’явилися й нові друзі, разом із якими ми об’єднались і робили те, що вважали за потрібне й правильне, – зізнається Дмитро Вівчарюк. – Війна відкрила для мене однодумців, близьких за духом і життєвою позицією. Я знайшов їх серед людей похилого віку та дітей на деокупованих територіях Чернігівщини, Херсонщини, Запорізької області, переселенців з Маріуполя. Ми були на одній хвилі допомоги та підтримки. Це те, що досі тримає мене на плаву й живить.
Євгеній Лісничий, актор серіалу «Голова»
Ми рідко бачимось із друзями через чималу зайнятість. Та коли є можливість, обов’язково збираємося на настільні ігри або попити разом кави, – ділиться Женя Лісничий. – Багато хто виїхав за кордон, але зв’язок намагаємося підтримувати. Це інколи складно, бо з Америкою та Канадою велика різниця в часі, наприклад. Попри те, що з кимось ми вже півтора року не бачилися, стосунки залишилися, як і раніше. У нас збільшилася кількість планів на «після війни». Та зараз головне – вибороти нашу свободу, а все інше буде згодом.
Олена-Крістіна Лебідь, ведуча проекту «Аферисти в сітях»
Почну з того, що жоден з моїх друзів не виїхав на початку повномасштабного вторгнення за кордон. Більше того, у найгарячіший для Києва період усі волонтерили, допомагали, розвозили під обстрілами бабусям ліки. Я пишаюся ними за це і дуже люблю! – говорить Олена-Крістіна Лебідь. – У нас був спільний чат, який ми називали «чат нервів». Вічні розмови: «Ти де? Ти як? Що з тобою?» Зараз, зізнаюся чесно, немає настрою влаштовувати гучні зустрічі. Вважаю, що для того, щоб душевно відпочити, потрібно відкрити душу. А тепер це зробити складно. Пригадую, ми якось зустрілись і всі зрозуміли, що раді бачити одне одного. Та водночас ніхто не міг повністю відпустити себе й розслабитися. Я впевнена, що ця легкість із часом обов’язково повернеться! Закінчиться війна, і ми з друзями точно влаштуємо вечірку. Я буду співати й танцювати! (сміється).
Олександр Сугак, актор серіалу «Зв’язок»
Адекватні люди оточували мене ще до війни. Тому коло мого спілкування не змінилося. Хотів би зауважити, що 90% друзів, які розмовляли російською, свідомо переходять на українську. Процес розпочався ще після 2014 року, але набирає потужних обертів зараз. І це дуже круто, – ділиться Саша Сугак. – Звісно, зустрітися з друзями в пабах і випити келих пива – це вже велика рідкість. А про вечірки навіть не йдеться! Ми проводимо час здебільшого вдома. А коли приїжджаю у Вінницю до друзів дитинства, то запрошую до себе або йду до них.