Двоє культових персонажів української культури – Лесь Подерв’янський та Олег Скрипка зіграли черговий спільний концерт із циклу “Гуманісти”.
Напередодні заходу, після саундчеку, Олег і Лесь вдалися до спогадів про те, як народився цей спільний проект.
– Коли я був жовторотим рокенятою і лише замислювався про рок-музику, п’єси Леся Подерв’янського були надзвичайно популярними і поширювалися на магнітофонних касетах МК-60, – поділився спогадами лідер ВВ із Країною Мрій. – Вперше таку на такій касеті ми із друзями послухали “Гамлета”. Ми реготали і валялися на підлозі. На той час ми думали про написання текстів до наших пісень. Щиро зізнаюся, що Лесь дав нам добрячий поштовх у розвитку ВВ. Тоді нам стало зрозуміло – треба співати українською мовою. І це має бути український стьобний сюр.
Після того минуло багато років, Олег Скрипка встиг стати відомим на усю країну и повернутися із Франції. І саме тоді йому запропонували проект “Гуманісти” – спільний із Лесем Подерв’янським. Музикант зізнався, що йому було дещо лячно, адже вважав Леся своїм кумиром і навіть гуру. На щастя письменник виявився досить демократичною та душевною людиною. Тож, започаткований спільний проект мав успіх.
– Лесь читав п’єси, я грав на баяні, формула була проста, але водночас робоча й ефективна, – розповідає Олег Скрипка Країні Мрій. Ми зіграли концерт і через деякий час забули про нього. За 10 років знайшовся запис перших «Гуманістів» і ми випустили однойменний вініл. Люди слухали платівку і реагували позитивно. Так за 10 років після концерту народився проект “Гуманісти-2”. Наразі ми з Лесем приблизно раз на рік граємо цю програму. Щоразу телефоную йому і пропоную оновити її, але він каже: “Ні х…я, і так нормально”. Таким чином, майже 10 років програму не змінюємо. Хоча Лесь пише нові твори, а я – нову музику. Втім, “Гуманісти” крізь роки лишаються незмінним.
Не дивлячись нате, що ролі у цьому тандемі чітко розподілено, іноді дещо таки змінюєтьс. Так, раз по раз Олег Скрипка примушує Леся співати. Як жартома говорить сам музикант, ” для власного самоствердження”.
– У мене нема ні слуху, ні голосу, ні совісті”, – відмовляється письменник.
Однак інколи таки співає. Судячи з оплесків глядачів, виходить у нього непогано.
– У Леся така невимушена сценічна подача, оплесків зриває більше, аніж я, – зізнається Олег Скрипка. – Я продовжую вчитися у Леся. Щиро і відверто кажу – він мій вчитель, майстер і гуру!
Фото: Країна Мрій