TIK на ГОГОЛЬfest
Сьогодні, 1 квітня, відзначається не лише День сміху і веселих розіграшів, а й день народження Миколи Гоголя. Ексклюзивно для STARBOM.com лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк, історик за освітою, поділився своїми думками щодо того, як все-таки коректніше називати Гоголя – російським чи українським письменником.
– Микола Гоголь народився у державі, яка на той момент називалась Російською імперією. Офіційно він був громадянином тієї країни, але територіально його рідне село Сорочинці – це українська земля, легендарна Полтавщина. Вся тематика творчості Гоголя – будь то демонологія чи щось інше – наповнені українським духом. Пишучи російською мовою, Гоголь, як ніхто інший, розкрив сутність саме української душі, передав неповторну самобутню українську культуру, тому, мені здається, як творча особистість Гоголь – все-таки більше українець. А якщо хтось хоче приписати його до «великих русских» – то їхня особиста справа і проблеми.
– Які з творів Гоголя вам найближчі?
– Мені Гоголь подобається тим, що він різний. Прекрасні по-своєму «Вечори на хуторі біля Диканьки» та його ранні розповіді, на яких базується один з моїх улюблених фільмів «Пропала грамота» з Іваном Миколайчуком у головній ролі. А от «Мертві душі» й «Ревізор» – це вже інша, більш глибока література. Ранні твори сповнені іронії і повсякденності, а от «Мертві душі» й «Ревізор» – це вже більша гра характерів, показ впливу обставин на особистість, чудове розкриття конфліктів внутрішньої боротьби у формуванні й суспільному сприйнятті. У цьому й сутність геніальності Гоголя – що він міг деколи так глибоко копнути в душу і розкрити образ, як ніхто інший.
– Погоджуєтеся з твердженням, що за гумором часто ховається глибокий зміст?
– Так. За великим рахунком якісний гумор, здатність жартувати над собою і вміння сприймати світ крізь гумористичну призму – це, по-перше, показник неабиякого розуму, а по-друге – глибини. Деколи гумор і сатира дозволяють якнайкраще розкрити сюжет, більше розвинути глибину конфлікту і стану речей через порівняльну характеристику та висміювання. Адже часто люди не готові сприймати якісь речі прямо, а от сатирична форма їм ближча. І, зрештою, у невимушеній формі вони так чи інакше докопуються до тієї глибини, яку хотів передати автор.
– Ваш гурт «ТІК» у кожному гастрольному турі обов’язково дає концерти на Полтавщині. У прославленій Диканьці були?
– Проїздом був і у Диканьці, і на «Сорочинському ярмарку». Зрозуміло, що нині то трошки не та Диканька, про яку писав Гоголь. Розвиток технічного прогресу і цивілізація залишили свій відбиток на хатках, але те й дивує – що попри все неповторна енергетика там досі відчувається. Ті краєвиди, які Микола Васильович описував у своїх творах, у зміненій формі, але все ж залишились. Той емоційний стан, який переповнює, коли перебуваєш на Полтавщині, дійсно особливий. Це серце України! З дуже гарною природою і дуже цікавими людьми! Всім раджу побувати у тих краях!