Ярослава Руденко — українська Попелюшка

Назад
Мероприятия

yaroslava rudenko 12 yaroslava rudenko 5779 yaroslava rudenko 7 квітня у Національній філармонії України відбувсяся сольний концерт заслуженої артистки України, солістки Національної філармонії та Заслуженого ансамблю Збройних Сил України – ЯРОСЛАВИ РУДЕНКО. Назва концерту не випадкова – “Благословенна у віках…” Адже саме 7 квітня православне свято Благовіщення!

Історія співачки Ярослави Руденко досить непроста. Нагадує казку про Попелюшку. Народилася Ярослава на Полтавщині, в мальовничому селі Рудка Гребінківського району. Родина співачки займалась сільським господарством, мама працювала у школі. Ярослава ніколи не приховує свойого походження. Після закінчення школи поїхала до столиці вчитися у студії при Національному хорі ім.Г.Верьовки та паралельно  вступила до Київського  національного університету культури та мистецтв.

«Мені дуже важко було звикати до Києва. Адже чужі люди, нові правила і боротьба за престижну роботу в самому хорі ім.Г.Верьовки. На той час найвищим досягненням для мене стало працевлаштування у славетний хор, яким керував Герой України, народний артист України – Анатолій Тимофійович Авдієвський. Я йому безмежно вдячна. Саме завдяки йому розпочалася моя кар’єра…

Друзів у мене багато. І ворогів не менше. Шкода, що люди зараз такі черстві. Немає тої сільської щирості, простоти, чесності. Кожен думає тільки про себе. Для мене той друг, котрий завжди в потрібний час подасть руку допомоги, не підведе. Серед моїх друзів багато жінок, але більше все-таки чоловіків. Така я вродилася –  не із  жіночим характером. Тому, мабуть, і друзів обираю серед чоловіків…

Поїздки в зону АТО зробили мене іще більш сильною. Наші воїни, що там, на передовій, захищають нас, — це люди, гідні своєї Батьківщини. Так хочеться, щоб наша держава не забувала про них, допомагала їхнім родинам…

«Я дуже сумую за тим мирним часом, який колись панував на нашій українській землі. Скрізь такий неспокій! Гинуть наші Герої, проливається рідна кров. Це така болюча рана… Україна осиротіла від втрат. Але ми не повинні здаватися! Я твердо вірю, що наша Україна підійметься із колін. І збереться вся українська родина за одним столом. Ще ж ми заспіваємо так, що аж весь світ почує ту нашу пісню. Вірю! І все роблю для того, щоб наші діти та онуки мали світле мирне майбутнє!»