Нова Українська Амазонка – Анастасія Приходько в ексклюзивному інтерв’ю Радіо МАКСИМУМ розповіла про новий – український етап у творчому житті.
Анастасія прожила в Росії сім років, але не забула про своє коріння, та повернулася на Батьківщину, аби жити та творити тут. Зірка вчить українську мову, їздить з концертами в АТО та збирає кошти на допомогу бійцям. Радіо МАКСИМУМ розпитало співачку про те, що цікавить українців. Must read!
– Нещодавно ви представили кліп на пісню “КРИЛА”, у якому вас поголили налисо. Що саме ви хотіли ним сказати?
– Відео “КРИЛА” – візуалізація заглавної композиції моєї нової програми. Доречі, це перша пісня, яку я написала українською мовою у 2015 році, коли впала в депресивний стан, бо мені не дали представити Україну на “Євробаченні”. Ця пісня й однойменне відео про те, що ніколи не можна здаватися. Про силу духу, яку потрібно мати з дитинства, відстоювати свою честь та гідність і не боятися починати все спочатку!
Після доволі жорстких зйомок кліпу “КРИЛА” я ще тиждень відходила від синців та порізів. Наприклад, під час сцени, де мене б’є охоронець, в одному дублі актор виклався на сто відсотків – вдарив мене так, що у знімальному павільйоні повисла тиша… А ще я ніколи не думала, що діжка із холодною водою та льодом, – це настільки боляче! Усе, що ви бачите у кадрі, натуральне – від крижаної води різало обличчя…
Звичайно, у сцені із підстриганням волосся передбачався один дубль. Актор-охоронець хвилювався більше за мене, бо ніколи в житті не голив людині волосся на голові. Але ж вийшло! У результаті я на декілька місяців перетворилася на солдата Джейн із однойменного фільму.
– Окрім відео, ви також презентували однойменну концертну програму. Розкажіть, що за треки туди ввійшли та чи скоро чекати нового альбому?
– Сьогодні я живу новим – Українським етапом свого творчого життя. “КРИЛА” – четверта оприлюднена композиція з нового альбому після “Луна-ностальгія”, “Тримай” і “Goodbye”.
У жовтні я офіційно презентувала в Києві нову концертну live-програму у супроводі друзів-музикантів – власні україномовні пісні у стилі поп-рок із майбутнього альбому, який створюю за підтримки креативного продюсера компанії MOLA group Дениса Путінцева у студії MART Sound Production під керівництвом продюсера Олексія Мазура.
Саме зараз ми готуємо потужну пісню під назвою “Вимагаю Змін”. Сподіваюся, наступного року альбом побачить світ.
– Ви деякий час жили в Росії, тому ваше життя умовно можна поділити на “український” та “російський” періоди. Саме в РФ ви стали відомі, здобувши перемогу в шоу “Фабрика звезд” та підписавши контракт із Костянтином Меладзе. Що ви можете сказати про стан російського та українського шоу-бізу? Чим вони різняться та чим схожі?
– Росія з кожним днем все більше до Азії. Україна – все більше до Європи. Росія більша, жорсткіша та примітивніша. Україна – менша, але більш прогресивна та лояльніша до нового. Звичайно, серед керівників українських музичних медіа ще досі панують люди, які не в змозі мислити творчо – це комерціалізовані менеджери.
Мені постійно говорять про “формат”, але я обрала власний шлях. Тому мене, м’яко кажучи, не так багато на радіо та ТВ.
– На Євробачення-2009 ви могли їхати від України, але в результаті – представляли на конкурсі Росію, залишивши при цьому приспів пісні “Мамо” українською. Розкажіть, що тоді трапилося та чому не вдалося владнати конфлікт?
Конфлікту не було. Просто одна співачка, яку зараз у Росії плутають з повією (йдеться про Світлану Лободу, яка поїхала на конкурс від України, – ред.), мабуть, змогла матеріально зацікавити організаторів. І мене дискваліфікували. Попри мою відверту любов до України, на рідній землі мені досі не дають вільно дихати та знайомити українців зі своєю музикою. Навіть після початку війни з Росією та пов’язаними з цим процесами.
Так, на “Євробаченні” в Москві мої умови були чіткими: заспівати пісню “Мамо” двома мовами! І одразу почалося: “Наша! Українка!”… Болісно було… Де ви всі були раніше?!
Я й сьогодні існую паралельно до шоу-бізнесу. Не боюся бути білою вороною, не боюся осуду. Щирі люди ніколи не зможуть бути в стаді! А всі, кому я не подобаюсь, нехай йдуть на х*й!
– Відомо, що ваш батько проживає на території РФ. Чи підтримуєте ви з ним зв’язок? Якої думки він про агресію Росії в Україні?
– Я його не хочу знати. Навіть не знаю, коли він народився і де живе, а тим більше його думку! Це лише гучне слово – “батько”. Розумію, що він безпосередньо причетний до моєї появи на світ, але моя мати пішла від нього, коли мені було два місяці. Тому він для мене – абсолютно стороння людина.
– Побутує думка, що артисти мають залишатися поза політикою. Як гадаєте ви?
Артист – публічна особа, яка своєю публічністю зобов’язана людям. І під час важких часів війни люди мають повне право знати, що дорожче для артиста: повага до них чи гроші? Я не в політиці. Політика в мені. То й не політика, а щира любов до своєї землі, до людей, які на ній живуть.
– Припинивши працювати на російський ринок, ви втратили частину своїх слухачів та, вочевидь, хороші заробітки. Що спонукало вас прийняти таке рішення?
– Спонукало те, що в мене хочуть забрати дім, державу, історію, дитинство та майбутнє! Мені в одну мить стало не по собі від того, що я співаю на території держави, яка хоче знищити мою державу. Ось і все. Тому я вирішила: ніякі гроші не змусять мене відмовитися від своєї національності, якою я пишаюсь!
– На ваш погляд, чому українські артисти й досі гастролюють на території РФ?
Та це ж зрозуміло вже всім: гроші!!! Великий ринок, великі можливості. Тільки ці “гастарбайтери” забувають, що “кидають” вірних шанувальників, які зробили їх зірками на батьківщині!
– У 2015 році ви почали вчити українську мову. Розкажіть, як ваші успіхи. Наскільки взагалі мовне питання є принциповим для України?
– Чесно кажу, над моєю українською ще працювати і працювати. Займаюся не з такою періодичністю, як хотіла б. Бо дуже насичений графік і двоє дітей до того. Але прогрес є. І це мене дуже тішить.
Мова – душа нації. Не буде мови – не буде українців. Що тут ще обговорювати?! Живеш на території держави – повинен знати державну мову!
– У свій час ви присвятили пісню Надії Савченко, а потім був вірш із рядками “Как быть вербованной дешевке…”. Коли і через що змінилося ваше ставлення до нардепки?
– Савченко красиво “косила” під Жанну д’Арк за допомогою медійних технологій. А потім ця “консерва” розкрилася, а продукт виявився гнилим. От тому я вирішила публічним віршем виправити свою ж помилку.
– На жаль, Революція Гідності кардинально не змінила ситуацію в Україні. Чого нам не вистачає, щоби стати успішною державою?
Відомо, що революції роблять герої, а ії наслідками користуються негідники. Нас знову намагаються згвалтувати глобальними політичними маніпуляціями та локальними побутовими знущаннями у вигляді, наприклад, цін на комунальні послуги. Влада знову монетизує нашу зневіру… Тому в першу чергу нам зараз не вистачає суспільної свідомості.
– Ви бачили війну на власні очі, поїхавши однією з перших в зону АТО зі своїми піснями. Розкажіть про найемоційніший момент зі своїх поїздок.
– Це було в Краматорську. Ми приїхали, як тільки місто визволили від окупантів. Зустрілися з хлопцями. І ось я бачу, як 18-річний хлопець, вдягнений у військове та бронежилет із каскою, піднімає суху гілку у полі і йде бавитись із маленьким цуциком Антошкою. Серед бруду, танків, бліндажів я побачила його щирі очі, у яких світилася радість від того, що цуцик з ним грається…
– Під час концертів за кордоном та в Україні ви також збирали кошти на допомогу бійцям. Скільки грошей вдалося зібрати? Чи не помітили ви тенденції, що люди дещо збайдужіли за три роки війни?
– Це було під час туру “Герої не вмирають” у США, Іспанії, Італії. Ми зібрали понад 50 тисяч доларів, які я передала на допомогу воїнам АТО, дітям-біженцям та родинам, які втратили житло під час бойових дій на Донбасі.
Так. Гроші дедалі складніше збирати. Бо люди вже не знають, на що жити.. Але все одно допомагають, як можуть! Навіть уявити боюся, що буде, коли українці та наші захисники остаточно зневіряться…
– У проекті “Пісні Війни” ви записали пісню “Дівчата” із військовим медиком із Чернігова – Дарією Зубенко. Розкажіть про роль жінок на передовій.
– Війна – складна тема. А дівчата на війні – ще складніша… Жінки створені для того, щоб давати життя, а не споглядати за тим, як його відбирають… Але світ змінився, і ми змінилися. Ми теж маємо право на захист своєї держави… З Дашею ми одразу знайшли спільну мову. Бо вона – як і я – не любить пафосу. Особливо навколо війни. Вона неодноразово дивилася в обличчя смерті. Тому в ії очах я бачила ціну кожного життя, яке вона врятувала. Завдяки таким, як Даша, наші хлопці на передовій аргументовано вірять у янголів-охоронців…
– Насамкінець поділіться своїми творчими планами на найближчий час.
– Працюємо у студії над новим альбомом. Увійшли в активну фазу репетицій нової програми. Скоро знімаємо чергове відео. Готуємо декілька соціальних проектів. Сподіваємося на мирне та світле життя…
Розмовляла Тетяна Русінкевич, Радіо МАКСИМУМ