7 лютого в український кінопрокат вийде історична драма “Крути 1918”, де зіграв актор, телеведучий, володар титулу Найкрасивіший чоловік планети за версією конкурса Mister Sea World 2018 – Богдан Юсипчук. Про стрічку, присвячену 100-річчю бою під Крутами Богдан поговорив із Intercity Megapolis.
– Чому фільм “Крути 1918” такий важливий для України зараз?
– Він важливий не тільки зараз. Він важливий для України в будь-який час. І не тільки для України. Про події тих часів повинен знати весь світ. Хоча ми знаємо: навіть найкращий сценарист не зможе придумати те, що вже “придумало” життя.
– Що українці мають обов’язково знати про бій під Крутами взимку 1918 року?
– Реальну історію. Вони повинні знати: ці події нагадували битву Давида проти Голіафа. Справжні Герої не завжди повинні перемагати. Герой – це той, хто пішов у нерівний бій захищати ціною свого життя тисячі інших життів.
– Яку основну ідею фільму ви хотіли донести до глядачів?
– Перш за все, щоб молоде покоління знало історію своєї країни. Або хоча б частину її великої історії.
– Фільм знімали в Межигір’ї, де вдалося відтворити французькі локації. Розкажіть про процес зйомок та інші локації.
– У Межигір”ї в мене зйомок не було, але я приїхав підтримати знімальну команду. Все було дуже святково і натхненно, тому що зйомки тільки починалися і перед нами стояла нелегка, але цікава задача. Особисто для мене зйомки у фільмі “Крути 1918” – це виклик самому собі. Наразі, як і всі інші мої професійні здобутки… Більшість сцен з моєю участю знімалися на натурі при мінусовій температурі. Було дуже холодно. Але ми, як могли, “підігрівали” один одного жартами. Інколи на зйомках без гумору не обійтися. Навіть якщо ви знімаєтесь у драмі.
– Який ваш улюблений момент фільму? Чому?
– Звичайно, улюблений момент – сам бій під Крутами. Тому що я ніколи до того моменту не брав участі в батальних сценах. Мені здається, цей момент найбільше сподобається і глядачам. Там все справжнє: постріли, сніг, емоції.
– Розкажіть про своїх партнерів по знімальному майданчику. Як із ними працювалося, чи вдалося досягти відчуття єдиного цілого?
– Ну звичайно! З деякими акторами «Крут» ми і зараз підтримуємо дружні стосунки. Ми навіть паралельно зняли свій фільм про фільм. Його можна буде побачити в мене в Інстаграмі. Якщо ти кіношник і на майданчику в тебе є кілька вільних годин, зброя, одяг і такі самі авантюристи, як ти, – тільки лінивий не зніме паралельно щось своє…
– Наскільки важко було реалізувати численні масові епізоди боїв? Чи доводилося вам оволодівати якимись специфічними навичками?
– Звичайно, важко. Як я вже казав, в мене практично не було практики зйомок у батальних сценах. Найбільше враження – стрілянина з кулемета. Ви все побачите в фільмі. Впевнений – вам сподобається.
– Які завдання ставив перед акторами режисер Олексій Шапарєв?
– Я не вперше працюю з Олексієм і скажу відверто: якихось специфічних акторських задач він мені майже не ставив. Ми, напевно, з першого проекту розуміємо один одного з півслова. А може, все це тому, що Олексій – досвідчений режисер, а я, потайки сподіваюся, – досвідчений актор (Посміхається). Принаймні, коли приходив і перепитував щось у Льоші, він відповідав коротко: “Бодя, все гуд!”.
– Розкажіть про свого персонажа Отаманського. Яка його роль у фільмі?
– Перед зйомками я дивився на фото реальної людини, читав про нього і… зробив все навпаки. Я зрозумів: якщо просто подам персонажа таким, яким він був насправді, для сучасного кіно, можливо, це буде не зовсім цікаво. Тому додав йому брутальності та емоцій. Ціль його не змінилася, вчинки теж. Але сам персонаж, сподіваюся, став цікавіший. Отаманський – один із тих небагатьох людей, які вели в бій студентів. І він чітко розумів: якщо не буде з ними максимально суворий, можуть загинути всі до одного. Він – кремінь. Коли я працював над роллю, згадував слова Станіславського: якщо персонаж злий – шукай, де він добрий, і навпаки.
– Це не перші ваші зйомки у великому кіно – які інші проекти запам’яталися? В якому напрямі плануєте розвиватися далі – ТБ чи кінематограф?
– І те, і інше. Я би ще додав – онлайн-платформи. Актор може грати в кіно, театрі, вести телепроект та влог на YouTube. Це універсальна професія. Щодо того, які повні метри запам’яталися – виділяти якісь проект не буду. На сьогодні в мене їх вісім… Подякую лише братам Альошечкіним, завдяки яким зіграв свою першу головну роль в повному метрі. Ми і зараз з ними в добрих стосунках.
– На якому етапі перебуває зараз, на вашу думку, українське кіно і які його перспективи?
– Коли я був студентом, виходило один-два українських фільми на рік… І в кожному я знімався (Cміється). Мої одногрупники вважали, що я продав душу нечистій силі. А зараз прем’єри українських фільмів по декілька на місяць! Якісь менш, якісь більш вдалі, але перспектива шалена. І я впевнений, що кількість обов’язково переросте в якість. Зараз українське кіно робить свого роду квантові стрибки у всесвіті кінематографу. Мої студентські мрії починають здійснюватися!